Лейшманіоз

leishmanios

Переносник та збудник лейшманіозу

Лейшманіоз - гостре інфекційне протозойне захворювання людини та тварин, що викликається внутрішньоклітинними паразитами роду лейшманія. Переносник - москіти. У поширенні лейшманіозів беруть участь домашні і дикі тварини (собаки, піщанки, ховрахи, шакали). Спостерігаються вісцеральна і шкірна клінічні форми. Збудник лейшманіозу - одноклітинний паразит , який відноситься до типу найпростіших. Існує дві форми існування паразиту: неджгутикова, паразитуюча внутрішньоклітинно в організмі хворої людини і тварини, і джгутикова - паразитуюча в організмі самці москіта - переносника збудника лейшманіозу.

leyshmaniya

Лейшманія – збудник лейшманіозу

Лейшманіоз - зоонозна природньоосередкова інфекція. Це захворювання поширене на великих територіях субтропічного і тропічного поясу: Близький Схід, Середня Азія, Середземномор'я, Східна та Центральна Африка, Центральна та Південна Америка. У країнах колишнього СРСР вісцеральні форми хвороби відсутні, а шкірні спорадично виявляються в Середній Азії, Закавказзі, Азербайджані, Грузії та Південному Казахстані. Максимум захворювань припадає на серпень і вересень. Збудник проникає через укус москіта.

Mosquito

Москіт – переносник збудника лейшманіозу

На місці укусу деякий час після зараження з'являється шкірна пустула чи вузлик. При вісцеральній формі хвороби збудник лейшманіозу з первинного вогнища потрапляє в кровотік, виникає генералізована інфекція зі специфічною симптоматикою важкого захворювання з ураженням кровотворних органів.

При шкірних формах лейшманіозу вогнище інфекції обмежується товщею шкіри, де розвивається гранульома - вогнище продуктивного запалення, яка невдовзі перетворюється у виразку. Кількість виразок відповідає числу укусів - від поодиноких до множинних. Клініка хвороби різноманітна, залежно від її форми. При вісцеральному лейшманіозі інкубаційний період коливається від 20 днів до 10 місяців. Початок поступовий. Основні симптоми - лихоманка з хвилеподібним перебігом і ремісіями, ураження кровотворних органів - печінки, селезінки, анемія, виснаження організму. При шкірній формі захворювання протікає гостро, з короткою інкубацією. Лейшманіома на місці укусу швидко збільшується, вкривається кіркою, під якою утворюється виразка. Збільшення розмірів селезінки і печінки у хворого вісцеральним лейшманіозом на ранніх стадіях хвороби може викликати підозру на черевний тиф. Але поступовий початок хвороби, прогресуюча анемізація, темне забарвлення шкіри, щільна консистенція печінки і селезінки є відмінними ознаками вісцерального лейшманіозу. Вирішальним в диференціальній діагностиці є використання методу виявлення збудника лейшманіозу в організмі хворого. Ефективність профілактики лейшманіозів багато в чому залежить від знання вогнищ цих захворювань і особливостей нападу москітів. На підставі таких даних обмежують відвідування неблагополучних районів і застосовують необхідні захисні заходи - це використання репелентів, спецодягу, обробка інсектицидами можливих місць розплоду москітів поблизу житла. Фахівцям, зайнятим на роботах в місцевостях, небезпечних з розповсюдження лейшманіозу, рекомендовано зробити попереджувальні специфічні внутрішньошкірні щеплення.

shema

© 2018 Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України. Усі права захищені.
Розробка сайту та техпідтримка — net-tuning.com. Хостинг - JuraHost.com