Щоб зменшити дозу при медичному опроміненні

Л.Р.Зайченко, лікар з радіаційної гігієни ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я стан здоров’я формується за рахунок наступних факторів:
1. Стан навколишньогосередовища – 20-25%
2. Генетичніфактори – 20-25%
3. Медичнезабезпечення – 10-15%
4. Умови і спосібжиття – 50-55%.

Про радіаційний контроль якості полімерних матеріалів

Л.Р.Зайченко, лікар з радіаційної гігієни лабораторії фізичних факторів відділу досліджень хімічних та фізичних факторів ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»

Полімерні матеріали широко ввійшли в наш побут і все ширше застосовуються. При їх виготовленні використовується широкий спектр хімічних речовин, в тому числі вміщуючих радіонукліди, що здатні тривалий час опромінювати навколишнє середовище та негативно впливати на наше здоров’я. Деякі з них мають такий великий період напіврозпаду, що тривалість життя людини, що мить. Вони здатні тисячоліттями випромінювати згубні промені.

РАДИОНУКЛИДНЫЙ СОСТАВ ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ И КАК ИЗБЕЖАТЬ НЕЖЕЛАТЕЛЬНОГО ОБЛУЧЕНИЯ ПРИ ПОТРЕБЛЕНИИ ВОДЫ

Л.Р.Зайченко, врач высшей категории по радиационной гигиене

Значение воды

Учитывая то, что в организме человека все жизненные процессы проходят с помощью и в среде воды, без воды нет жизни.

Человеку, который состоит главным образом из воды, для нормального существования нужна, прежде всего, качественная и безопасная питьевая вода. Радионуклиды, содержащиеся в воде, при употреблении загрязненной воды способны накапливаться в организме человека, облучая его изнутри и вызывая различные нарушения, вплоть до онкологии.

До відома керівників кар’єрів та споживачів будівельної сировини і матеріалів

Усі кар’єри, що видобувають будівельну сировину, являються об’єктами обов’язкового радіаційного контролю згідно ДБН В.1.4-2.01-97 «Система норм і правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об’єктів будівництва».

ТУЛЯРЕМІЯ – інформація для населення

Туляремія – зоонозна інфекційна хвороба, яка характеризується лихоманкою, розвитком лімфаденіту (бубонів), та ураженням різних органів.
В 1910 р. співробітники Каліфорнійської протичумної станції (США) Мак Кой та Чепін звернули увагу на чумоподібні бубони у місцевих ховрахів, що жили поблизу озера Туляре. Спроби відокремити від цих тварин чумний мікроб не були успішними, але  у 1912 році вдалося виявити мікроорганізм, названий Bacteriumtularensis. У 1925 р. Х. О'Хара в Японії відокремив той самий мікроб, а пізніше Е.Френсіс встановив їхню ідентичність та повідомив, що інфекційна хвороба отримала назву туляремії та передається людині від гризунів та комах. Ім'я цього дослідника було увічнене у родовій назві мікроба (Francisella) та одному з синонімів туляремії (хвороба Френсіса). Інші синоніми — «чумо подібна» хвороба, «мала чума», «мишина» хвороба, «лихоманка від оленьої мухи», епідемічний лімфаденіт — або підкреслюють схожість туляремії із чумою, або акцентують увагу на джерелах та переносниках збудника інфекції, або відображають основну клінічну ознаку туляремії — лімфаденіт.

© 2018 Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України. Усі права захищені.
Розробка сайту та техпідтримка — net-tuning.com. Хостинг - JuraHost.com